Про препарат

Крем Екзодерил® (1% нафтифіну гідрохлорид)

Крем Екзодерил® використовується для лікування грибкових інфекцій шкіри. Екзодерил® крем, з потрійною дією, усуває свербіж, знімає запалення, та лікує грибок.1,2

Екзодерил® лікує грибок шкіри на різних частинах тіла. Ви можете використовувати крем Екзодерил® для лікування грибкової інфекції шкіри на ногах і руках, між пальцями рук та ніг або на на інших ділянках тіла.

Переваги

  • Екзодерил® крем має подвійну протигрибкову дію: він знищує грибок та перешкоджає розмноженню грибкових клітин.3 Екзодерил® має широкий спектр дії, він ефективний проти основних збудників грибкової інфекції.
  • Крем Екзодерил® має протизапальну та антибактеріальну дію.4,5 Тому він не лише лікує грибок, а також діє на бактерії, які часто супроводжують грибкову інфекцію. Вам не доведеться застосовувати додаткові препарати. Це спрощує процедуру лікування та зменшує ваші витрати.
  • Крем Екзодерил® швидко усуває симптоми грибкової інфекції: свербіж, запалення та неприємний запах.6
  • Завдяки своїй здатності знищувати грибок, Екзодерил® (нафтифін, представник класу аліламінів), ефективно запобігає повторному інфікуванню.7 Це важливо, оскільки захворювання може повертатись7.
  • Наносити крем Екзодерил® потрібно один раз на добу, охоплюючи 1 см здорової шкіри навколо. Курс терапії з кремом Екзодерил® (від 2 тижнів) супроводжує весь період активного росту грибка, що призводить до низької ймовірності повторного інфікування грибком.

Грибок шкіри у 30%-59% випадках8 підвищує ймовірність розвитку грибка нігтів. Тому слід діяти швидко, доки він не поширився на нігті.


  1. Katogyan A. Int Journ of Derm. 1992;31(4):247-248
  2. Згідно з інструкціями для медичного застосування препаратів
  3. MühlbacherJ.Clinics in Dermatology.1992;9:479-485
  4. Kotrekhova LP. Vestnik Dermatologii i Venerologii.2015; 3
  5. EvansEGV, et al.British Journalof Dermatology. 1993;129:437-442
  6. Exoderil Product Information Leaflet
  7. Rotta I.et al, JAMA Dermatol. 2013;149(3): 341-9
  8. ThomasJ,et al. J ClinPharmTher. 2010;35:497–519